Склад тканини можна визначити за допомогою візуального огляду та дотику. Натуральні волокна, такі як бавовна, м’які та приємні до шкіри, злегка шорсткі на дотик і певний ступінь пухнастості; льон відносно жорсткий і добре пропускає повітря; шовк гладкий, м'який і має природний блиск; шерсть пухнаста, еластична, добре зберігає тепло. Хімічні волокна, такі як поліестер і нейлон, мають гладку, чітку на дотик або певну еластичність, але відносно погану повітропроникність. Спостерігаючи за блиском, дотиком і еластичністю тканини, можна попередньо визначити її волокнистий склад. Склад також можна визначити за допомогою фізичних або хімічних методів тестування. Наприклад, зазвичай використовується метод спалювання: взяти невелику кількість волокна, підпалити його і спостерігати за швидкістю горіння, димом, запахом і формою попелу. Бавовна і льон швидко горять, залишаючи попіл із запахом горілого; шовк і вовна горять повільно, залишаючи твердий попіл із запахом, схожим на горіле волосся; поліефірні, нейлонові та інші хімічні волокна при горінні утворюють розплавлені краплі та мають різкий запах. Мікроскопічне спостереження за структурою поверхні волокон або розчинення конкретних волокон у розчинниках також можна використовувати для ідентифікації.
Для промислової та лабораторної ідентифікації також можуть бути використані інструментальні методи аналізу. Такі методи, як інфрачервона спектроскопія з перетворенням Фур’є (FTIR), диференціальна скануюча калориметрія (DSC) або рентгенівська дифракція, можуть точно визначити хімічний склад волокон. Сучасні методи тестування можуть швидко й точно розрізнити натуральні волокна, хімічні волокна та змішані тканини, забезпечуючи надійну основу для текстильного виробництва, перевірки якості та нагляду за ринком.